| Vint | Дата: Понедельник, 26.09.2016, 09:45:59 | Сообщение # 346 |
 Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5198
Статус: Offline
| Публікуюмо кілька авторських віршів Сергія Завалко.
Детальніше з творчистю автора можна ознайомитись на сторінці у ВК:
Сергій Завалко - Під покровом ночі. Поезія
«Очі»
Облиш слова. За тебе кажуть очі:
Великі, гарні, щирі і ясні,
А їх слова правдиві та пророчі
Щоночі чув я навіть уві сні.
Облиш слова. Поглянь мені у вічі.
Твій погляд дійсно створює дива:
З тобою щастя виростає вдвічі,
І радість також множиться на два.
Не треба слів, і не порушуй тишу.
В таких моментах голос все псує.
Твій погляд все розкаже і напише
Про щастя, яке відтепер – моє.
Не треба слів. Лиш погляд, очі, й знову
Я в них втону, не гаючи часу.
Так і знаходять долі спільну мову,
Закохані у вранішню росу.
***
«Давай перейдемо на «ти»»
Давай перейдемо на «ти»?
Давно ми вже більше, ніж друзі,
А я б не хотів у напрузі
Чекати прихід самоти.
Давай перейдемо на «ти»?
На Ви – уже якось незвично,
Та й нам залишився, фактично
Лише один крок до мети.
Давай перейдемо на «ти»?
Заскочимо разом на потяг,
Забувши всі речі і одяг.
Збудуємо нові мости.
Давай перейдемо на «ти»?
Без всяких «мабуть», чи «можливо»,
Єдине, що зараз важливо –
Від цілого світу втекти.
Давай перейдемо на «ти»…
***
«Розкажи»
Розкажи мені все: про що думаєш ввечері й вранці?
Куди в снах відлітаєш, і чим тебе вабить політ?
Я з тобою неначе кружляю у дивному танці,
І щоночі чекаю тебе біля тих же воріт.
Розкажи мені все: чим займаєшся кожну годину?
Про що мрієш, і дихаєш чим ти у цьому житті?
Я ще не зустрічав таку рідну для себе людину.
Може, я не такий, або, може, всі інші – не ті.
Розкажи, як це – спати, коли все навкруг засинає?
Бува, мучить безсоння, тому це цікаво мені.
Почекай, залишись, у фужері ще трошки вина є.
Я без тебе – як юний солдат без броні на війні.
Розкажи, чи щаслива ти зараз, в цю саму хвилину?
Тільки слово скажи – я від всього тебе захищу.
Якщо буду далеко – то серцем до тебе полину,
І закрию собою від холоду, вітру й дощу.
***
«Игра»
Любовь – игра, когда в ней много фальши.
И жизнь – игра, когда ты лицемер.
Один, сжав зубы, молча идет дальше,
Второй не принял самых срочных мер.
Сыграть возможно все: и боль, и радость.
Причем, поверит даже режиссер.
А что в душе? Одна сплошная гадость:
Предательство, иллюзии…и все.
Никто из нас не обделен талантом,
На месте игровое мастерство.
Ты говоришь о жизни мне? Да ладно,
Свое раскрыл бы лучше естество.
Тут каждый третий жизнью не утешен,
Судьба, отнюдь, не всем дает призы.
Да, жизнь – игра, и правила все те же,
Меняются лишь лозунг и призыв.
***
«Родные двери»
Ну здравствуй, мама. Как я? Да в порядке.
Вот, видел, как бежала ребятня,
И вспомнил детство, море, игры в прятки,
И встречи нашей ждал день ото дня.
Давай присядем, вместе потоскуем,
Ведь есть на это несколько причин.
А помнишь, мама, синеву морскую?
И молодость, совсем же без морщин.
Я рос таким, как ты того желала,
И помню все напутствия, слова.
Прости, что слушал тебя очень мало,
А ты во всем тогда была права.
Теперь я взрослый. Даже сам не верю,
Что время улетело без следа.
Я благодарен за родные двери,
Которые открыты мне всегда.
|
| |
| |
| Vint | Дата: Суббота, 24.12.2016, 13:24:18 | Сообщение # 347 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5198
Статус: Offline
| Поетична сторінка.
Руденко Олександр Павлович. Вірші листопад 2016 року
Автор відео Олексій Мовчан
|
| |
| |
| Vint | Дата: Вторник, 03.01.2017, 10:43:19 | Сообщение # 348 |
|
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5198
Статус: Offline
| Прапорщик 95-й бригады Вооруженных сил Украины Виктор Залевский написал стих о войне, в котором призвал не дорисовывать нимб над головой даже павшему солдату.
"Прошу не нужно в некрологе врать.
Я не был плох, но лучшим точно не был.
И да мне приходилось убивать.
И сокращать врагам дорогу в небо.
Я не всегда хорошим был как сын,
Отцом и мужем не был я примерным.
Я в повседневной жизни был простым.
И лишь присяге до конца был верным.
Пишите просто - выбор сделав свой,
Был тверд и верен выбранному курсу.
Но повторюсь - я точно не святой.
И прямотой своей был многим не по вкусу.
Не дорисовывайте нимб над головой.
Не подобает даже павшему солдату,
Казаться тем, кем ни был я живой,
Ища Врага в прицеле автомата.
Мой плюс, что задних я не пас в бою,
Но знаю многих, что храбрее были.
Живых почтите! Богом вас молю!
Они того реально заслужили".
|
| |
| |
