Понедельник, 23.04.2018, 13:44:57

Великая Писаревка

Приветствую Вас Гость


ИнформБюро
Сайту:

География посетителей
Статистика
Полный анализ сайта
Меню сайта
Мини-чат
[ Личные сообщения() Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]

Для участия в форуме необходима авторизация.

  • Страница 2 из 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Модератор форума: Vint  
Форум » Раздел первый » Наш форум » Люди, які мають стати прикладом
Люди, які мають стати прикладом
violettaДата: Четверг, 27.03.2014, 23:50:51 | Сообщение # 16
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 2064
Статус: Offline
/// ЛС

Маленькая девочка спросила своего брата:
- Что такое любовь?
Он ответил:
- Это когда ты каждый день воруешь у меня из портфеля шоколад, а я продолжаю класть его в одно и то же место.


Сегодня Я Богиня... а в остальные дни так... всего лишь Принцесса) Могу пойти налево, могу пойти направо, ведь Я имею право на любой шаг!

Сообщение отредактировал violetta - Пятница, 28.03.2014, 00:23:20
 
rlepishДата: Воскресенье, 30.03.2014, 15:48:24 | Сообщение # 17
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Цитата
Студенти Севастопольського університету проігнорували гімн і прапор РФ
Неділя, 30 березня 2014, 15:08
У Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості в п'ятницю відбулася церемонія спуску державного прапора України і підйому прапора РФ.

Про це пише видання blackseanews.

Під час виносу державного прапора України значна частина студентів почала хором співати державний гімн України і продовжувала спів без музики після того, як була поспішно вимкнена фонограма.

Після спроби в.о. ректора перервати спів, студенти влаштували скандування "Слава Україні - Героям слава - Україна понад усе - Смерть ворогам".

Під час подальшої процедури підйому російського прапора і виконання гімну РФ десятки студентів демостратівно покинули плац.

За 2 дні до цього "​​з метою стабілізації ситуації в Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості" рішенням координаційної ради з організації Севастопольського міського управління від керівництва навчальним закладом був відсторонений його ректор Михайло Дівізінюк.

За інформацією видання, Дівізінюк відмовився піднімати державний прапор РФ над будівлею вузу і переходити в правове поле Росії.

Ректор мотивував свою позицію тим, що СНУЯЕіП є не тільки вузом, а й чинним ядерним об'єктом України, зареєстрованим у МАГАТЕ, на який поширюється міжнародне право у сфері ядерної енергетики.

Він нагадав, що на території університету знаходиться діючий ядерний реактор невеликої потужності, який охороняється спецпідрозділом внутрішніх військ України з ядерної безпеки.


http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/30/7020773/?attempt=1
 
VintДата: Воскресенье, 30.03.2014, 21:24:50 | Сообщение # 18
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5197
Статус: Offline
Да, дістанеться тепер студентам.
Судячи з відео, новий в.о. ректора трохи... трохи не об'єктивний м'яко кажучи sad
 
rlepishДата: Воскресенье, 30.03.2014, 21:29:55 | Сообщение # 19
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Цитата Vint ()
новий в.о. ректора трохи... трохи не об'єктивний м'яко кажучи

правильно так: трохи не адекватний, мяко кажучи.
 
VintДата: Воскресенье, 30.03.2014, 21:33:37 | Сообщение # 20
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5197
Статус: Offline
Саме так і збирався написати.
Але потім вирішив, що важко судити про людину по кількахвилинному ролику. Може то просто нерви. Людина може хвилюється, як-неяк на "родіну" повертається cool

Хоча...
 
rlepishДата: Среда, 07.05.2014, 20:37:00 | Сообщение # 21
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
На Виннитчине простились с десантником, погибшим под Славянском: 20-летний парень закрыл собой от взрыва семерых солдат. ФОТОрепортаж
В селе Рахновка Гайсинского района Винницкой области провели в последний путь двадцатилетнего десантника Петра Коваленко, который погиб во время участия в антитеррористической операции на окраине Славянска.
$IMAGE1$

Представитель Генштаба Вооруженных сил генерал-майор Николай Понельков во время прощания с ним на кладбище так и сказал землякам: солдат Коваленко своим телом прикрыл от гибели семь десантников, пишет uainfo, передает Цензор.НЕТ.

В Коваленко террористам удалось попасть дважды. Первый раз его спас от пули бронежилет. Было это примерно за две недели до выстрела боевиков из гранатомета, прогремевшего вечером второго мая и ставшего роковым для солдата.

Десантники на БТРах осуществляли марш на окраине Славянска. У моста их блокировали местные жители. По словам майора Ильи Хоменко, который приехал на родину Коваленко проводить его в последний путь, среди них были и женщины, и дети.

"Петро Коваленко закрив собою 7-х однополчан у Слов'янську. Іменем рядового із села Василя Стуса назвуть вулицю, рідну школу та представлять на Героя України. В понеділок вся Рахнівка під Гайсином одягла траур і від мала до велика плакала за своїм Петьою! Адже 2-го травня на окраїні Слов'янська від рук терористів обірвалось саме його молоде життя, коли під час нападу загинули двоє десантників Житомирської 95-ї аеромобільної бригади... Вже відомо, що Віктору з Житомирщини із за живого щита із жінок та дітей російський снайпер влучив у шию. А наш земляк, односельчанин великого поета Василя Стуса - Петро Коваленко своїм тілом закрив від вибуху ворожої гранати своїх друзів по службі... Від смертельних осколків Петра цього разу не врятував, навіть, його "щасливий" бронежилет, в якому тиждень тому застрягла куля сепаратиста... Рядовому - контрактнику із Гайсинщини було всього 20! Петя все дитинство мріяв про армію, про подвиги і справжню чоловічу роботу, - розповів у момент прощання однокласник Дмитро Савченко. - І ось його мрія збулась - він десантник елітної частини! Йому заздрили всі хлопці, а дівчата заглядались як на завидного жениха... Ми весь час переписувались через "Контакт" і буквально за тиждень до... Петя написав на своїй сторінці: "Пацани, мене врятував "бронік"... Ви не повірите, але в ньому застрягла справжня куля. Як все скінчиться - приїду, привезу цю кулю..." Ще за три години до загибелі він був в мережі, передавав привіти... Але приїхати йому не судилося... Третього числа подзвонили батькам із воєнкомату і коротко сказали - Петю вбили!!!", - пишет на своей странице в Фейсбук активистка Ирина Соломко.

"Про трагічні події вечора 2-го числа, коли одночасно на блок-посту під Слов'янському загинули двоє десантників, розповів майор 95-ї аеромобільної бригади: Це був страшний верчі для всіх нас, коли ми прямо на очах втратили рядового Коваленка із Вінниччини та військовозобов'язаного Панасюка з Коростишева на Житомирщині, - зазначив посланець військової частини Ілля Хоменко. - Все це сталось о 22,15 годині, коли колону нашого першого батальйону з самого ранку до пізнього вечора блокували на мосту на північній околиці Слов'янська. Нас не пускали переважно жінки із іконами та дітьми... Давити їх чи стріляти в мирний "живий щит" наказу ніхто віддати не міг! І тут під прикриттям людей та першої темряви на нас напали! Бойовики стріляли із-за людей і кулею снайпера пострілом в шию було вбито старшого солдата Панасюка. Ваш Петро загинув від гранати "ВОГ" із підствольного гранатомета, яка вибухнула в нього під ногами. Всю ударну силу і чисельні осколки він прийняв на себе і фактично закрив своїм тілом товаришів. Ці 7 сім хлопців завдяки йому залишились живі - отримали легкі поранення та контузії. Врятувати Петра ми вже не могли... Тіла з місця загибелі були доставлені в Харків, а звідти автобусом авіаційного університету опівночі рядового Коваленка ми привезли додому. Мені сьогодні дуже важко дивитись в очі його рідним, бо повернути сина маті Тетяні й батькові Миколі, брата сестрі Христині вже ніхто не зможе... Петро загинув як герой!", - написала она.

Добавлено (07.05.2014, 20:37:00)
---------------------------------------------

 
VintДата: Среда, 07.05.2014, 20:47:53 | Сообщение # 22
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5197
Статус: Offline
На Сумщині теж втрати:
Героям Слава: Сумы прощаются с Александром Анищенко
Он ушел из жизни, спасая своего раненого друга
http://inform.sumy.ua/news1/index.php?id=76941
 
rlepishДата: Среда, 28.05.2014, 14:07:26 | Сообщение # 23
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Юрий Бутусов

Цитата
"Я - русский офицер". Последнее прижизненное видео Николая Владимировича - позывной "Матвей". 61 год.

Житель Запорожской области. Рядовой боец добровольческого батальона "Донбасс". Погиб в бою 23 мая у опорного пункта на плотине близ села Карловка Донецкой области, прикрывая отход группы.

Николай - майор погранвойск КГБ СССР, начальник погранзаставы. А сегодня - его профессиональный праздник - День пограничника. 20 лет выслуги. Военный пенсионер. Его сын прошел Евромайдан, и вступил в ряды 1-го добровольческого батальона Нацгвардии. А "Матвея" не взяли на службу в регулярную армию по возрасту, и тогда он записался в часть добровольцев, где возрастных ограничений нет.

Посмотрите на 2.50 - мужчина в маске - это он:


А здесь на похоронах героя в родном селе, можно увидеть его лицо:
http://tsn.ua/ukrayin....50.html

Спасибо, Николай. ВЫ прожили жизнь настоящего воина и настоящего офицера.
Прикрепления: 1901622.jpg(17.4 Kb)
 
rlepishДата: Четверг, 29.05.2014, 22:34:20 | Сообщение # 24
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
ГЕНЕРАЛ, КОТОРОМУ АППЛОДИРОВАЛИ СОЛДАТЫ.

В тот день Кульчицкий был смущен. В боевом лагере АТО он выстроил бойцов перед встречей с Арсениеем Яценюком. Подошел к Арсению строевым шагом и начал доклад:
- Товарищ вице-премьер … - запнулся - премьер…- личный состав сил АТО построен. Без происшествий. Арсений тогда улыбнулся, тепло поздоровался. Типа не заметил.
Сергей Петрович отошел, расстроенный оговоркой. Раздосадованный, обратился ко мне:
- Извините, никогда премьеру не рапортовал. Сбился..
- Да разве ж это важно. Воспитанники ваши тут за вас скажут – я тогда кивнул на первый батальон Нацгвардии - на ребят, которых Кульчицкий готовил от учебного полигона..

Воспитанники не подвели. Как и сам генерал. От пуль не прятался. Передовой не чурался. Как и тяжелой черновой работы.
Работал не броско, по-военному четко и честно.
А сегодня погиб. Погиб вместе со своими товарищами от рук террористов..
Я гоню от себя гнев и комок в горле.. Вспоминаю сегодня то утреннее недоразумение и еще нашу встречу в пасхальное воскресенье..

В учебном городке в Павлограде мы тогда сели в курилке с ребятами из первого резервного батальона Нацгвардии – разбирали проблемы – что не так в деле, которое мы тогда только начинали.. Говорили откровенно и, следовательно, не слишком комплементарно.. И тут в конце встречи, встал хлопчик и выдал:
- А еще просим отметить нашего генерала! Он классный! – и начали хлопать. А ребята искренне подхватили.. Я тогда просто обомлел и порадовался..
Майдановцы хлопали генералу МВД!
Помните, ребята, тот день? Под первой весенней листвой мы все хлопали генералу Кульчицкому Сергею Петровичу, настоящему офицеру!
Вы не ошибались. Слава героям!

R.I.P.

п.с. автора вказувати не хочу
Прикрепления: 2077518.jpg(39.8 Kb)
 
VaLuTcHiCaДата: Пятница, 30.05.2014, 09:31:22 | Сообщение # 25
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 2238
Статус: Offline
Честь и Слава таким людям!!!!Пусть земля будет пухом и царствия им небесного cry

Мое сердце занято....оно перекачивает кровь)
Запомните - этот день обмену и возврату не подлежит. Уоррен Баффет
 
rlepishДата: Воскресенье, 15.06.2014, 15:27:22 | Сообщение # 26
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Пригадуєш, вранці варив тобі каву,
носив свіжі фрукти, гуляв з нашим псом?
А ти, як завжди, така сонно-ласкава,
Тягла мене в ліжко – ділитися сном.
Ми дуже любили лежати між трав,
Під сонцем палючим, під мирним ще небом,
Зізнаюсь, я навіть обручку обрав,
А ще імена для майбутніх дітей. Колись треба.
Ти все пам’ятаєш і згадуєш часто,
Тримаєш вже місяць засушені квіти,
Які дарував на пероні і щастя
Тобі обіцяв, ти – чекати й любити.
Ти била у груди мене кулаками,
Казала, що там обійдуться без мене.
Вмивалась сльозами, страшними словами
Кляла двоголового. Гарна й шалена.
Коли блокпости потопали в диму,
І чергами кулі свистіли повз скроні,
Я думав про тебе, про тебе одну,
Тримаючи фото в кровавій долоні.
Коли зашивали вщент зранене тіло,
І я розумів – не боєць вже, – руїна.
Я в думці благав, щоби ти зрозуміла,
Була ще кохана у мене – країна.
Стоїш тепер в чорному, як оніміла.
Ненавидиш Нашу й сусідню державу.
На мене чекала, ти дуже хотіла,
Тепер проклинаєш всі гасла про славу.
Хороша моя, не лий сльози марні,
Люби Її дужче, – за мене тепер.
Ви в мене обидві кохані і гарні,
Для вас я і жив, за вас і помер.
 
rlepishДата: Пятница, 04.07.2014, 00:32:12 | Сообщение # 27
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Цитата
Wings Phoenix додав 2 нові світлини.
1 год. ·

Я преклоняюсь перед ними. Я восхищаюсь ними. Они мои герои. Они мои братья. Рассказать вам? Апажаласта!
Паша, 25 лет, контрактник, боец 79й бригады. Был ранен во время боя под Красным Лиманом - осколочное ранение ноги, лежал в Ирпенском госпитале. Всего-то 10 дней назад я встречался с ним в Киеве, мы пили пиво, мы ели куриные крылышки, он рассказывал мне про тот бой и про свои эмоции. Мирная жизнь, Киев, девочки-пиво. Когда он говорил что рвется назад, на передовую - мне казалось странной шуткой. Потом у него был день рождения, мы возили его по военным магазинам, дарили подарки. И все казалось - он уже в тылу, в мирной жизни. Высокий и статный, спокойный и рассудительный.
Сегодня днем мы прибыли в лагерь АТО, в обычной компании, с обычным грузом. Должны были часть сбросить в базовом лагере, часть везти оченьоченьочень далеко, на передовую. Нас предупредили, что из базового мы будем забирать несколько бойцов на усиление.
Челюсть! Моя челюсть! Ай, не наступите на мою челюсть - Паша, твою душу, ЧТО ТЫ ТУТ ДЕЛАЕШЬ?!
Еще поговорим про героев? Про тех, кто получив ранение, кто имея возможность остаться в месте постоянной дислокации, рвется на передовую? Про наших пацанов, наших сыновей, братьев, отцов?
И да, посмотрите не его фото. На первой фото - его экипировка, на много-много тысяч гривен. Знаете что из всего этого ему дало государство? Ага, только автомат и боеприпасы. Все остальное, форму, обвесы, бронежилет - все куплено за ваши деньги. Но таких - много.

Они - наши герои. Они - мои герои.


Прикрепления: 7057824.jpg(27.7 Kb) · 6178910.jpg(244.5 Kb)
 
murcielagoДата: Суббота, 12.07.2014, 09:55:58 | Сообщение # 28
Генерал-лейтенант
Группа: Проверенные
Сообщений: 596
Статус: Offline
Истории Войны. Ценный подарок для дочки
Про Святослава Вакарчука пишут много. Я с ним не знаком, но эта маленькая история мне почему-то запала в душу.

Ее рассказал Vsevolod Kozhemyako, глава фонда помощи АТО «Мир и порядок», который занимается в том числе поддержкой военного госпиталя в Харькове.

Так вот когда Вакарчук был в Харькове 15 июня, Кожемяко его пригласил заехать в госпиталь к бойцам. Святослав приехал, прошел по всем палатам, поговорил с парнями. А потом спросил - «А кто тут самый тяжелый?»

Кожемяко отвел его в палату, где более месяца лежал боец «Альфы» СБУ из Сум, раненый в бою под Славянском 5 мая. Он был напарником и другом погибшего в том бою сумского «альфовца» Александра Анищенко.

Он пытался вытащить напарника, но был сам тяжело ранен в ноги. С того дня он лежал и не вставал. Как оказалось, самую тяжелую травму он получил в душе - пилил себя каждый день, что не смог спасти командира. Что надо было вот так попробовать и друг был бы жив, что мог чуть быстрее, чуть раньше... И лежал.

Палата была вся обвешана детскими рисунками дочки бойца. Но эти рисунки не могли заставить спецназовца ходить. И вот к нему пришел Вакарчук - просто вошел в палату как друг. Воин лежит. Поговорил. Лежит парень, лежит. Рассказал анекдот... Посмотрел рисунки... Лежит.

И вдруг Вакарчук предложил записать для дочки совместное видеообращение. На лице бойца показалась улыбка. Святослав спел песню на смартфон «альфовца». Идея вручить такой ценный подарок дочке привела бойца в необычайный восторг. Вот она удивится! Вот здорово!

Слова благодарности спецназовец произнес уже у машины Святослава во дворе госпиталя. Незаметно для самого себя, парень не просто пошел. Он, наконец, вышел из того боя...

Спасибо, Святослав.
 
rlepishДата: Понедельник, 14.07.2014, 22:18:18 | Сообщение # 29
Генералиссимус
Группа: Проверенные
Сообщений: 1640
Статус: Offline
Цитата
Pawlo Motornyj
Стежити · 1 год · Відредаговане


"Загиблого під час АТО міліціонера поховали у формі "Беркуту"
У Сумах відбулося прощання з 43-річним міліціонером Олександром Ткаченком. Військові називали його "Дідом" і "Батею" через вік, досвід і психічну стійкість
Правоохоронець загинув під Сіверськом. Його автомобіль підірвався на протитанковій міні. Своїм життям чоловік урятував щонайменше 30 колег, які їхали позаду. В останній момент він обігнав вантажівку з людьми, й за мить пролунав вибух.
Колишній беркутівець у зону бойових дій пішов добровільно. "Він пішов сам, сказав: у мене син такий, я не можу дозволити, щоб діти воювали, а я ховався за їхніми спинами", - розповіла речник управління МВС на Сумщині Ельвіра Біганова.
Останнім проханням його було поховати у формі "Беркуту". Колеги загиблого на похорон також прийшли в одностроях уже ліквідованого спецзагону.
http://tsn.ua/ukrayin....57.html

Прикрепления: 8479573.jpg(62.1 Kb)
 
VintДата: Воскресенье, 24.08.2014, 10:09:25 | Сообщение # 30
Генералиссимус
Группа: Администраторы
Сообщений: 5197
Статус: Offline
Подвиг украинских танкистов. ФОТО

http://uainfo.org/blognew....to.html
 
Форум » Раздел первый » Наш форум » Люди, які мають стати прикладом
  • Страница 2 из 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Поиск: